Повернутися до звичайного режиму

Історія закладу освіти

Історія загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Коробочкине

Школа с. Коробочкине до Жовтневої революції

Школа в с. Коробочкине існує вже багато років. У 1839 році побудована Успенська церква і при ній церковно - парафіяльна школа. У 1862 році відкрите народне училище, що розташувалося в теперішньому будинку школи № 2. У 1866 році відбувся перший випуск народного училища. У 1872 році відкрилося земське змішане училище, термін навчання складав три роки. А в 1886 -1887 рр. у Коробчанському слобідському училищі навчалося 170 учнів: хлопчиків - 114, дівчаток - 56. "Ми не можемо дорікнути сільське населення в байдужості до народної освіти, тому що бачили школи, відвідувані величезним числом учнів, як наприклад, Коробчанська - 100, Борщевська - 99, Чугуївська-95, Малиновська – 90”.

Школи з числа:

Колишніх військових поселень:

1)У слободі Зарожній - 74 учні

2) У слободі Коробочкинській - 55 учнів

3)У Чугуєві - 100 учнів

4)У слободі Волохів Яр - 40 учнів

5)У слободі Ново - Борисоглібській - 60 учнів

6)У слобді Ново - Андріївці - 50 учнів

7)У слободі Ново - Серпуховці - 41 учень

8)У слободі Шебелінка -38 учнів

“ Всього 8 шкіл з 458 учнями, при 6 вчителях і 8 законовчителях, з числа яких 2 були в той же час і вчителями. З числа вчителів 2 були чиновниками, 1- відставний офіцер, 2 відставних шевроністи і 1 селянин.

Три школи розташовувались разом з волосними правліннями, 4 мали особливі казенні будинки (Волохів Яр), інші мали свої куплені будинки. На всі школи витрачалося 1880 карбованців, тобто по 235 карбованців на школу, вважаючи 109 карбованців на платню вчителю, законовчителю,85 карбованців на ремонт, опалення і освітлення, 20 карбованців на наймання сторожів, 25 карбованців на навчальні посібники."(Змієвський повіт. "Швидкий нарис" Х.,1887р. Иляшевич. с. 66 - 79.У 1897 році в с. Коробочкине відкрилася бібліотека, вона нараховувала книг у кількості однієї шафи.

У 1905 році відкрили церковно - парафіяльну школу, а в 1906 році - земську школу на засоби земства. У церковно - парафіяльній школі учив дияк, будувалася вона на засоби від приходу. Училися в ній діти більш заможних селян. У земській школі працювали вчителі - вихідці з родин багатих і родин священиків. Діти селян одержували тут 3-и річну освіту, а потім йшли працювати в сільське господарство. Згодом церковно - парафіяльна школа об`єдналася із земською. От що згадує житель села Коробочкине Пастухов Кирило Іванович, що працював помічником волосного писаря з 1915 року: "Розміщалися класи в будинку №2. В одній класній кімнаті училися два класи з двома вчителями. На уроки приходив священик і читав Закон Божий. Писали і рахували на грифельній дошці, писали грифелем чи крейдою. За найменше порушення порядку в школі чи нетверде знання Закону Божого строго карали: били лінійкою, ставили на коліна. Кожне свято дітей водили в церкву молитися. Після закінчення 3-х класів здавали іспити, комісія складалася з представника повіту, вчителя і священика.

Учням, які відмінно склали іспити, видавалися похвальні листи. Як тільки починалися літні канікули, хлопці домовлялися, куди йти на заробітки. До повернення в школу до осені треба заробити за літо на нову сорочку, штани і чоботи. Одні наполягають на тому, щоб йти на Кричевку в економію Ротермунда, інші хочуть йти на Ніколаївку, там густіше кашу варять на сніданок і вечерю, і в борщі потрапляються скибочки м'яса. Матері проводжаючи нас, наказують: "Ви там не балуйтеся, слухайте більше і краще робіть, щоб вас не прогнали, а то заробите." І працювали від сходу до заходу сонця: сапаємо пари, носимо снопи, на молотарці ганяємо коней з волокушею. Платять поденно 15 копійок. Спати лягаємо на комірному підвісі. Ранком устаємо ледве світло, щоб не проспати убрання. Та й не проспиш, адже прикажчики будять - ударять по ступці носком так, що головою б'ємося об стіну комори ", - так згадував про літні канікули Таранов Василь Олексійович.

Школа до революції крім основних будинків займала приватні житлові будинки: Луніна, Попова, Іванова. Кількість учнів доходила до 300. Учителів не вистачало, не було п'ятибальної системи, а були словесні оцінки: "відмінно", "добре", "посередньо" і т.д. Після Жовтневої революції 1917 року з 1924р. у селі введене 4-х річна освіта, а з 1930 року - обов'язкова 7-мирічна освіта.

У 1925 році функціонував лікбез, училися 20 чоловік, з них 4 члени КПРС, 4 делегати жіночого відділу. Була хата читальня, нею користувалися 56 чоловік. У 1931 році був перший випуск сьомого класу. Хлопці активно брали участь у багатьох гуртках: музичному, хоровому, політехнічному й ін. Керівником музичного був Нечесний Іван Микитович. Старшим піонервожатим був Бочаров Пилип Андрійович. При школі була їдальня, де учні на великій перерві могли поїсти суп (куліш), чай із хлібом. Було кілька учнів - комсомольців, що входили в колгоспну комсомольську організацію, активно брали участь у політичному житті села. Добре працював фізичний гурток, який часто виступав у клубі перед населенням. Після закінчення навчального року проводилися екскурсії з учнями 6-7 класів. У них брав участь і фельдшер Коробчанської лікарської дільниці. Два рази проводились культпоходи в кіно в Чугуївський міський клуб. Кіно "Чапаєв" було німе. Школа мала шефів з військової частини міста Харкова. Часто вони приїжджали в школу з концертами, а учні до них їздили з відповідними концертами.

Школа в роки Великої Вітчизняної війни.

Наприкінці жовтня 1941 р. село було окуповано німцями. Школа не працювала. Узимку цього ж року фашисти дозволили учити дітей 1-4-х кла- сів за тими підручникам, що училися раніше. Учителі зібрали кілька десятків дітей, але учити їх їм не довелося, тому що німці стали встановлювати свої порядки в школі і свої методи навчання. Школа розпалася, не проіснувавши і місяця. Тоді фашисти в будинку №2 розташували стайню, а в будинку №3, зовсім розбитому, - табір військовополонених.

Так, з 1941 по вересень 1943рр., у селі Коробочкине школа не працювала. З

лютого по серпень 1943р. с. Коробочкине було фронтовою смугою і про навчання не було і мови, та й відділу народної освіти не існувало, тому що

м. Чугуїв два рази за цей час переходив у руки ворога.

Вчителі в кількості 10 чоловік, а потім і більше, починають разом з дітьми і батьками упорядковувати класи того будинку, де була стайня. Багато довелося попрацювати над підготовкою хоча б двох кімнат до 1 вересня. Але двох кімнат було мало, тому перший час навчалися на приватних квартирах. Парт не було. Спорудили кілька десятків козликів, а то просто писали на дощечках, сидячи на підлозі. Зошитів теж не було, писали на газетах і обгортковому сірому папері.

Школа в післявоєнні роки

Партія й уряд намагалися й у таке лихоліття піклуватися про дітей. Незабаром привезли небагато зошитів, дістали старі підручники, зробили дошки, і навчати дітей полегшало . Але палива не було. Улітку вчителя і технічний персонал, учні заготовлювали паливо в лісах. Один раз на тиждень давали коня для вивозу цих дров. Незважаючи на тяжкі умови занять, учні вчилися з великим бажанням.

Перший час дітей було мало. Сьомого класу не було до 1947 року, а три чоловіки училися вдома в 1946 році. У 1947 році був перший випуск учнів 7 класу в кількості 13 чоловік.

У 1946- 1947 роках було важко ще і тому, що була посуха, усі посіви загинули. Діти дуже страждали від недоїдання, але навчання не залишали. Для підтримки дітей у селі організували їдальні і видавали дітям сухий пайок по 50 грам хліба і 20 ложок гороху чи крупи. Але і це видавали не всім дітям, а дуже слабким. Тому на початок 1946- 1947 навчального року було 500 учнів, а до кінця залишилося 170.

У цей час працювали такі вчителі, як Цимбал Р. П., Саяпіна Г. І., Кащавцева М.М., Рябініна Е. П., Журавльова П. Я.. Директором школи тимчасово була Саяпіна Г.С.Потім приїхали демобілізовані з армії Бочаров П.А, Галузинський В. М. При директорі Стебунові Б. І. було відбудовано крило школи № 2 , де містилося 2 класи. Коридору не було, і в клас часто намітало сніг. У класах було холодно, але діти училися добре. Вдягалися діти погано, більшість були взуті в бурки і чуні, перемінних сорочок не було. У школі багатьом учням надавали допомогу у придбанні взуття й одягу. До учнів, що не хотіли учитися, учителі їздили додому і розмовляли з батьками й учнями.

До 1953 року матеріальні умови життя покращилися. Діти стали вдягатися краще, усі були цілком забезпечені підручниками і зошитами.

У 1956 році учні мали форму. У цьому ж році відкрита сільська бібліотека, прийнято рішення про восьмирічну освіту. У 1958 році був випуск двох класів у кількості 60 чоловік восьмирічної школи.

При школі був організований хоровий гурток під керівництвом учителя співу Пастухова М. І., хор виступав з художньою самодіяльністю в м. Чугуєві.

У 1958 році силами учнів була побудована кролеферма, у якій знаходилося 300 кролів. Діти самі доглядали за ними. Вигодуваних кролів здавали державі, одержуючи за них гроші. На ці гроші здобували спортивне обладнення й інші навчальні посібники.

Проводилися екскурсії і туристичні походи: у Печеніги, ГЕС-2, на Фігуровку.

У 1959 році будинок школи № 2 було цілком відбудовано, додалися 3 класні кімнати, бібліотека, вестибюль. У бібліотеці нараховувалося 300 книг. У 1960 році в школі була створена група продовженого дня в кількості 30 чоловік. Після уроків учні залишалися в школі, грали, відпочивали, потім обідали і за допомогою вихователя виконували домашні завдання. З 1964 року почалося будівництво центрального будинку школи.

У 1966 році Коробчанська школа стала середньою. Перший випуск учнів із середньою освітою був у 1968 році.

У 1975 році було закінчено будівництво дитячого садка на 120 місць.

За 39 років існування середньої школи випущено 2349 учнів, з

них 675 хорошистів, 50 медалістів:

За довгі роки школу очолювали такі директори шкіл:

з 1931 року по 20 жовтня 1941 р. - Чепель Гнат Юхимович, Бочаров Федір Тимофійович.

З 9.09.1946 року - Галузинський Володимир Михайлович.

З 10.04 1947 р. - Саяпіна Галина Сафроновна .

З 10.08.1948 р. - Стебунов Борис Іванович.

З 26.11.1949 р. - Бочаров Олександр Васильович.

З 19.06.1950 р. по 1.04.1951 р. - Михалицин Віталій Петрович.

З 1959 р. по 1963 р. - Щербаков Олександр Миколайович.

З 1963 по 1979 р. – М`ясоєдова Галина Іванівна.

З 1979 по 1985 р. - Якунін Олексій Іванович.

З 1985 по 1987 р. - Гринько Василь Михайлович.

З 1987 по 2001 - Захарова Раїса Василівна.

З 2001 по 2003 р. Чернов Євген Володимирович.

З 2003 р. по дійсний час - Бочарова Олена Веніамінівна.

З 1995 року школа стала називатися загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

У 2001- 2002 р. відреставрована будівля школи № 2 .

У 2002- 2003 р. реставрована будівля школи №3.

У 2002 році був відремонтований двоповерховий будинок дитячого садка, що належав радгоспу " Маяк ". На 1-му поверсі розмістилися дві групи дитячого садка в кількості 34 чоловік, а на другому поверсі розташувалися учні 1-3 класів. У результаті ремонту двох будинків школи і дитячого садка учні школи стали навчатися в одну зміну.

Дві групи дитячого садка і зараз функціонують, а в одному з класів на другому поверсі в 2007 р. була відкрита їдальня для учнів 1-4х класів, у якій харчуються молодші класи і діти пільгового контингенту в кількості 150 чоловік.

За роки існування школи в ній працювали 150 учителів. У даний час -34 учителів, з них учителів:

вищої категорії - 7

І - ої категорії - 18

І І - ої категорії - 4

Фахівців - 5

Вихователів дитячого садкак - 4, з них:

вихователь І -ої категорії - 1

фахівців - 3

На території шкільного двору розташована бібліотека, шкільна майстерня, стадіон і хокейний каток.

У школі традиційними стали такі заходи, як " Осінній бал" для старшокласників, зустріч з випускниками, конкурс, "Алло, ми шукаємо таланти!", фестиваль, присвячений Дню Перемоги.

Учні школи не раз ставали переможцями районних предметних олімпіад і учасниками олімпіад в області. Випускники нашої школи навчаються в різних навчальних закладах України і працюють у різних сферах виробництва.

Учні школи неодноразово ставали переможцями районного туристського злету.

Кiлькiсть переглядiв: 57